"СВІЙ ВНЗ - СВОЇМИ РУКАМИ"

Фрагменти біографічних нарисів до 80-річчя Ю. М. Потебні

«Запорізька державна інженерна академія - це справа життя першого ректора Юрія Михайловича Потебні. Він був її засновником, стояв у витоків нового вищого навчального закладу на нашій славній запорізькій землі.
Воістину - людина творча й неординарна, мудра й наполеглива.
З нічого створила те, що згодом назвуть його творінням, адже він із звичайного філіалу створив інститут...», - говориться в брошурі «Сторінки історії Запорізької державної інженерної академії».
І це дійсно так.

Як це було?
Звернімось до архівних фотографій, до спогадів цих наших колег, яким пощастило працювати пліч-о-пліч з Юрієм Михайловичем Потебнею.
Безумовно, величезною підтримкою для Юрія Михайловича був його організаторський досвід, який він здобув у період навчання, та потім на посаді першого секретаря Запорізького міськкому ЛКСМУ, депутата міської та районної Ради народних депутатів, члена міського комітету компартії України, голови постійної комісії в справах молоді Запорізького міськвиконкому, Це була досить серйозна «школа майстерності».
Окрім того, Юрій Михайлович був природженим лідером, володів надзвичайними здібностями до організаторської та адміністративно-господарчої роботи. Як пам\'ятаєте, на початку діяльності ВНЗ власних навчальних площ не було. Не було також гуртожитку для студентів, спортивного майданчика, бази відпочинку, спортивно-оздоровчого комплексу. Все починалося на голому місці.

А ті приміщення, що були виділені нашому (тоді ще) факультету, вимагали значної перебудови та ремонту.
Таким чином, повторимось, ректор був змушений освоювати професію будівельника.
Поряд з ним завжди були: нині покійний Яків Федорович Чельцов, постійний куратор будівництва, заступник директора ДМетІ з адміністративно-господарської частини Аркадій Дмитрович Фадєєв,
інженер Лариса Анатоліївна Ященко, викладач Світлана Іванівна Платонова та інші.
Як згадує професор Василь Степанович Гавриш, організація й контроль за будівництвом займали в Юрія Михайловича левову частину часу. Кожний свій ранок він починав з того або іншого об\'єкта будівництва: чергового корпуса, гуртожитків, або їхав на острів, туди, де будувався спортивно-оздоровчий комплекс.
Зрозуміло, активними помічниками директора філії тоді були його заступники, які, можна сказати, підставляли своє плече допомоги.

Це вже згадуваний нами завкафедрою прикладної та будівельної механіки В. С. Гавриш, який був тоді першим заступником директора філії з навчальної та наукової праці, завкафедрою теорії металургійних процесів Петро Миколайович Острик, декан денного факультету Михайло Федотович Хабров, пізніше й Геннадій Олександрович Молотков (проректор з навчальної роботи).
Не можна скидати з рахунків і частку участі в організації будівництва секретарів партійних організацій та партбюро.

Крім викладачів і співробітників під час будівництва об\'єктів вузу сформувалася й група студентів, які своєю працею, активністю, дисциплінованістю й особистим прикладом сприяли ефективному виконанню робіт.
Це Сашко Листопад (нагороджений медаллю "За трудовую доблесть"), Сашко Фурсенко, Володя Падалка, Сашко Козуб, Ліда Солодовник, Валя Перова, Сашко Пупцев, Женя Кабанов, Толя Казачук, Сашко Маказан та ін.
Ніякої робочої сили не було, професійними будівельниками були вправні майстри - муляри, штукатури, у яких і вчилися наш хлопці.
Приблизно в 60-70-ті роки, згадує Василь Степанович, учні-члени студентських будзагонів (СБЗ) були переведені на вечірню форму навчання, вдень вони працювали на будівництві, а ввечері вчилися. Це був справжній подвиг з їхнього боку.
У 1965 році кипіла робота на будівельному майданчику, де йшло будівництво нового навчального корпусу. Оновлювався головний вхід до інституту з боку вул. Трегубенка. Воно стало справжнім святом. (На фото знизу праворуч - момент зняття будівельних лісів з фасаду корпусу). Будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на Хортиці було насправді «ударним». Будівельний загін «Вузбудівнець» жив та працював "від світанку до заходу". Усі події були відображені на стенді спортивно-трудового табору.
Дуже цікава подробиця "острівного життя"- це телефон з підписом "Зв\'язок з Великою землею", що був встановлений на каменях. Так студенти-будівельники могли зв\'язатися з рідними та близькими...
Тричі ставав ЗІІ переможцем міжвузівського конкурсу будівельних загонів. А у 81-му одержав прапор Мінвузу СРСР, ЦК ВЛКСМ, ЦК профспілок працівників освіти як "Лучший студенческий отряд-победитель смотра-конкурса на вузовском строительстве" на вічне зберігання.
Перший ректор залишив нам щедрий спадок - сучасний навчальний заклад, результат його величезної роботи, таланту керівника.
Від нашої спроможності цінувати працю попередників, від наших дружних зусиль залежить майбутнє процвітання ЗДІА.

Стаття підготовлена Н. Юсуповою