1.
Коли йшлося про «механізм народження нового вищого учбового закладу, про те, яким чином відбувається становлення його колективу, вироблення власного творчого почерку, суто свого підходу до розв\'язання актуальних науково-технічних проблем, працівники Запорізького обкому Компартії України, не зговорюючись, висловили думку про те, що тут головну роль відіграють люди, той моральний клімат, про який говорив на XXV з\'їзді партії товариш Л. І. Брежнєв. Саме в цій площині й слід шукати ключові позиції утвердження сучасного вузу.
Так. Саме люди. З них починається все.
Взяти хоча б Юрія Михайловича Потебню.
Вже перше побачення з ректором наймолодшого вищого учбового закладу нашої республіки - Запорізького індустріального інституту - доцентом Ю. М. Потебнею переконало: найціннішим скарбом цього вузу є люди - викладачі, студенти, інженерно-технічні працівники, їх ентузіазм, віра в силу свого колективу, в необмеженість його морального потенціалу, творчих можливостей, бажання синхронізувати діяльність кожного підрозділу юного вузу з життям рідного міста, республіки, країни в цілому, - ось важіль партійного впливу на динамічне утвердження вищого учбового закладу стосовно до вимог науково-технічного і соціального прогресу.
Ректор замислюється. Може, саме тепер, коли все частіше підводить серце, особливо чітко постає перед ним шлях, пройдений колективом за останні десять років. Запорізький філіал Дніпропетровського металургійного інституту було організовано в 1966 році. Енергійному, завжди націленому у перспективу кандидату технічних наук Ю. М. Потебні запропонували очолити новий підрозділ. Звичайно, вченому не хотілось відриватися від інституту, де пощастило робити перші дослідницькі кроки під керівництвом всесвітньо відомих академіків О. П. Чекмарьова, 3. І. Некрасова, К. Ф. Стародубова, де все було своїм, рідним, зрозумілим. Та несхибна інтуїція здібного організатора вищої школи підказувала: засновується не філіал, а майбутній вуз, котрому належатиме почесна роль у виробничому й політичному житті потужного промислового центру нашої Батьківщини.
Фахові інженера притаманна точність. Звідси - й перевисання до цифрових параметрів. Ректор пригадує, зіставляє, порівнює.
Отже - десятиріччя від філіалу до вузу. Було: факультетів - 2, кафедр - 10, викладачів - 70, студентів - 2 тисячі. Стало: факультетів - 6, кафедр - 20, викладачів - 200, студентів - понад 3 тисячі. Це кількісні характеристики. А якісні? У 1966 році успішність становила 85 процентів, нині - 95,3 процента. Спочатку в науково-дослідній роботі брало, участь небагато майбутніх фахівців, нині всі без винятку студенти під керівництвом своїх наставників розробляють проблематику, що має важливе народногосподарське значення: чимало їх праць впроваджено у виробництво на промислових підприємствах Запоріжжя.
Головна тенденція молодого вузу - неухильне зростання. По всіх напрямах. Візьміть, наприклад, матеріально-технічну базу інституту. Вона відповідає найвибагливішим вимогам. Сучасні учбово-лабораторні корпуси, обладнані першокласними приладами, обчислювальними машинами, напівпровідниковою апаратурою. Комфортабельний висотний гуртожиток. Чудовий спортивно-оздоровчий комплекс. Понад 100 лабораторій та кабінетів. Просторі читальні зали, їдальні, буфети, профілакторії. Усе це сприяє ефективній організації навчально-виховного та науково-дослідного процесів, постійному піднесенню якості підготовки інженерних кадрів.
2.
- Якість підготовки сучасного спеціаліста, - відзначає секретар партбюро інституту доцент Г. М. Барахтенко, - найперша турбота комуністів, усієї партійної організації нашого вищого учбового закладу.
І то - не просто фраза. Геннадій Михайлович показує протоколи партійних зборів, засідань партбюро, плани, нотатки про хід їх виконання, його розповідь доповнюють бесіди з начальником науково-дослідного сектора В. Ф. Завадою, завідуючими кафедрами Ю. С. Оселедчиком, О. Д. Баранцевою, секретарем комітету ЛКСМУ Анатолієм Козачуком, партійними, комсомольськими та профспілковими активістами. Так поступово вимальовується картина боротьби колективу Запорізького індустріального інституту за високу якість знань майбутніх інженерів, яка ведеться по трьох основних напрямах:
перший - органічне поєднання навчальної та дослідницької діяльності студентів,
другий - наукова організація самостійної роботи,
третій - наступ на психологію «трійочництва».
Системний підхід партійної організації вузу до проблеми якості підготовки кадрів характеризується такими показниками. Тільки в 1975-1976 навчальному році на загально-інститутських партійних зборах слухалися звіти п\'яти кафедр про навчально-науково-виховну роботу зі студентами, а на десяти засіданнях партбюро (в тому числі й факультетських) обговорювалася лекційна діяльність двадцяти викладачів. Окремо розглядалися питання дальшого поліпшення якості семінарських і лабораторно-практичних занять, піднесення рівня виробничих практик.
Готуючись гідно зустріти XXV з\'їзд КПРС, партбюро вузу значно посилило вимогливість до проведення кожного заходу, спрямованого на дальше вдосконалення навчального процесу.

Перед партійними зборами (засіданнями партбюро) протягом двох-трьох тижнів компетентні комісії, до складу яких включалися найбільш кваліфіковані вчені та досвідчені методисти, глибоко вивчали діяльність певної кафедри (викладача), розробляли науково об\'рунтовані рекомендації, конкретні пропозиції щодо поліпшення їх роботи. Корисним виявилося і залучення до цих комісій представників базових підприємств, а також спеціалістів Дніпропетровського металургійного інституту.
Про характер таких «перевірок» у Запорізькому індустріальному розповідають працівники обкому партії. Якось вони підключилися до підготовки одного з чергових засідань партбюро, що розглядало питання «Семінарське заняття з політичної економії в світлі постанови ЦК КПРС «Про роботу в Московському вищому технічному училищі імені М. Е. Баумана і Саратовському державному університеті імені М. Г. Чернишевського по підвищенню ідейно-теоретичного рівня викладання суспільних наук. У ході цієї роботи було виявлено ряд недоліків і багато позитивного, вартого наслідування й поширення. Але вже на засіданні члени партбюро, викладачі кафедри спростували деякі свої «позитивні» починання, показали їх несвоєчасність, зосередили увагу на невикористаних резервах.
Критичне осмислення зробленого, безкомпромісний підхід до кожної щонайменшої деталі формування ерудованого, освіченого, ідейно переконаного фахівця, здатного творчо трудитися в умовах розгорнутого комуністичного будівництва, - визначальна риса стилю роботи партбюро вузу.
Риса, яка благотворно впливає на всю діяльність колективу, допомагає спрямовувати його зусилля на виконання накреслень партії в галузі дальшого розвитку нашої вищої школи.
3.
Велика наука порівняно невеликого вузу. Проблема, що хвилює сьогодні чимало колективів «периферійних» вищих учбових закладів. Як вона розв\'язується у Запорізькому індустріальному?
На наш погляд, успішно. І цьому сприяє сміливість задумів, реалістичний підхід до їх виконання, тісний зв\'язок із практикою.
Дев\'ята п\'ятирічка. Вона стала для вчених вузу наріжним каменем, на якому апробувалися можливості кожного творчого працівника, кафедри, факультету, вузу. І якщо обсяг госпдоговірних робіт зріс тут за роки п\'ятирічки майже вдвоє (він становить нині 1,3 мільйона карбованців), то це - свідчення вірності обраного курсу. А курс цей полягає у виконанні великомасштабних тем за координаційними планами союзного значення. З метою концентрації зусиль у галузі електронної техніки, зокрема, нещодавно у вузі створили галузеву лабораторію напівпровідників і діелектриків, яка вийшла на широкий оперативний простір, включившись у виконання проблематики першорядного фундаментального й прикладного значення.
Кілька слів про наслідки цієї роботи. Лише за останні три роки вченим вузу вдалося одержати важливі результати в галузі розширення сировинної бази чорної та кольорової металургії, вдосконалення технології виробництва чистих і рідкісних металів, механізації й автоматизації електронно-обчислювальних пристроїв, охорони навколишнього середовища тощо. Ще більш перспективні завдання вирішуватимуть учені вузу в роки десятої п\'ятирічки. Вони дбатимуть передусім про значне підвищення ефективності науково-дослідних робіт. Передбачається, що економічний ефект збільшиться в шість-сім разів і становитиме 10 мільйонів карбованців. Якщо в 1975 році колектив одержав 25 авторських свідоцтв на винаходи, то є всі підстави сподіватися, що у 1976 році їх буде не менше 35.І в кожному наступному році десятої п\'ятирічки їх кількість збільшуватиметься. Це - не фантазування, а реальний розрахунок, що базується на заділі творчих колективів.
4..
Молодість вузу.
Це - і тридцятирічні завідуючі кафедрами, і двадцятип\'ятилітні доценти, які вже сьогодні думають про докторські дисертації, і, безсумнівно, студенти. Ми в одній із академгруп четвертого курсу фізико-металургійного факультету. Розмовляємо з майбутніми інженерами, які працюватимуть у галузі напівпровідників і діелектриків.
У групі - 25 юнаків і дівчат, у тому числі 12 відмінників навчання, всі останні не мають трійок.
Слово - відмінникам навчання.
Лідія Лавринець: «Живемо єдиною студентською сім\'єю. Це значить - всім учитися і бездоганно, виконувати партійний наказ - жодного відстаючого поруч. І саме в цьому нам дуже допомагає атестація у міжсесійний період. Вона зобов\'язує, націлює, мобілізує».
Тетяна Безкоста: «Ми готуємось стати інженерами, організаторами виробництва. Тому дбаємо як про глибоке вивчення спеціальних предметів, так і про опанування марксистсько-ленінської теорії. Всі і наші студенти беруть участь у самостійній розробці окремих питань проблематики кафедри наукового комунізму».
Тамара Коновалова: «Наш здружений колектив став ініціатором почину - кожна академгрупа - активний загін десятої п\'ятирічки. Складові нового руху - міцні знання, творчість, громадсько-політична активність. Боротимемося за право бути переможцями».
Коментарі, думаємо, зайві.
Такі вони, вихідні позиції утвердження вузу: зрілість наставників, зрілість вихованців.