|
||||||||||||||||||||
|
ЧОРНОБИЛЬСЬКІ ХМАРИ НАД СВІТОМ НАВИСЛИ | ||
На атомній електростанції "Fukushima Daiichi" плавляться стержні реакторів, і відбувається витік радіації.
У зв\'язку з цим весь світ згадує про Чорнобильську катастрофу і про аварію на АЕС Три-Майл-Айленд, хоча витік радіації в Японії відбувається за безпрецедентним сценарієм.
У 2011 виповнилося 25 років з дня, що змінив долю мільйонів людей в усьому світі. 26 квітня 1986 року сталася Чорнобильська катастрофа. Вибух на ЧАЕС вважається найбільшою аварією на атомній електростанції за всю історію людства: їй єдиній присвоєний 7-й рівень небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій. Вибух стався під час проведення проектних випробувань на реакторі № 4 Чорнобильської АЕС, яка розташована недалеко від міста Прип\'ять. Радіоактивна хмара промайнула над західною частиною Радянського Союзу, Східною, Західною і Північною Європою.
Молодь України, її доросле покоління хочуть, щоб люди ще раз згадали про велику небезпеку, яку створюють атомні електростанції. Ми хочемо, щоб якомога більше людей у світі згадали про Чорнобильську катастрофу. Адже багато хто почує про неї вперше. Саме з такою метою кожного року в ЗДІА відбуваються деканські години-зустрічі з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС - нашими викладачами. Цього року таким гостем став старший викладач кафедри гідроенергетики Рудольф Іванович Сивко, який керував у листопаді 1986 року будівництвом сховища для ТРВ (твердих радіоактивних відходів). Він розповів першокурсникам ФБВР про створення «саркофагу», познайомив присутніх з можливою моделлю оновленого укриття для реактора, який має назву «Друге укриття» або «конфайнмент», про такий об\'єкт, як «стіна в грунті». Адже після вибуху в ніч на 26 квітня 1986 року радіоактивна хмара, що містила (за оцінками фахівців) близько 8 тон речовин з 4-го реактору, пройшла по територіях різних держав, обігнувши Землю. Залишалося більше 100 тон радіоактивного сміття, тому зберігалася небезпека подальшого зараження місцевості. Основних шляхів такого зараження було два: з вітром і пилом по повітрю і з \'рунтовими водами по басейнах річок аж до Чорного моря. Другий шлях деякими фахівцями оцінювався як небезпечніший (швидше за все, так воно і було). У зв\'язку з цим було прийнято рішення про будівництво двох об\'єктів: об\'єкта «укриття» або «саркофагу» та другого - «стіна в грунті»... Завдання першого - ізолювати залишки реактора від контакту із зовнішнім середовищем, другого - максимально понизити можливість попадання радіоактивних речовин з-під блоку і з прилеглою території разом з водою у басейни струмків, річок і так далі...
Говорячи вголос про наслідки трагедії на ЧАЕС, «ліквідатори» намагаються сказати- якщо про це забудуть (чи захочуть забути заради прибутку, заради грошей, заради влади), то вірогідність знову наступити на «ядерні граблі» набуде реальних рис!
Матеріал підготувала редактор газети «Академія» Н. Юсупова
|
||
|