14 травня 2011, субота. Тільки-тільки розвиднилося, а до головного корпусу академії, як струмочки до моря, збігалися жіночки - викладачі та співробітниці нашого закладу. О 5.30 уже вирушили. Попереду цікаві зустрічі та враження. Шлях наш лежить до Полтави та Диканьки. В автобусі гамірно, весело, навипередки озвучуємо припущення: що більш за все сподобається. Дійсно, програма на нас чекала насичена.
Полтава - місто чарівне: чисте, надзвичайно зелене, зворушливе у своїй провінційній наївності. Городяни пишаються єдиною в світі Круглою площею, до якої радіусами збігаються вісім вулиць. По колу площі й досі збереглися адміністративні будівлі початку ХІХ ст.: Дворянське зібрання, Присутствіє, Дім генерал-губернатора, Поштамт, Петровський кадетський корпус... Посередині площі - монумент Слави на честь перемоги над шведами у 1809 році.
Далі помилувались білою альтанкою на горі, Соборною площею із старою церквою та пам\'ятником полтавській галушці.
Завітали ми й до одного з найстаріших монастирів України (1650 р.) - Крестовоздвиженського. Головний собор - єдина в Україні семиглава церква, а найдивовижніше, що вона збереглася донині. Оздоблення храму приголомшує: художня різьба повсюди - дерев\'яні різьбяні оклади на іконах, вівтарі, іншому церковному начинні. Собор величний, прекрасний, намолений багатьма поколіннями православних. Бажаючі приклалися до мощей святителя Афанасія,

залишили записки, поставили свічки.
Перед тим, як в\'їхати у Диканьку, де на нас очікував фестиваль бузку, ми побачили тріумфальну арку, збудовану як парадний в\'їзд у садибу Кочубеїв у 1820 році на честь відвідування Диканьки Імператором Олександром І. Місцевий меценат відбудував арку у первозданному вигляді.
Кочубеєва садиба - це їх домашня Свято-Миколаївська церква з родинною усипальницею, кочубеєвські дуби, де за легендою зустрічався майбутній гетьман Мазепа з Мотрею Кочубей, пивоварські ставки, воду з який використовували для приготування хмільного напою. Сама садиба, власне будівлі, на жаль, не збереглася, бо була пограбована й зруйнована ще у громадянську війну.
На завершення ми повеселилися на народному гулянні, подивилися на вироби народних майстрів Полтавщини та з подивом зазначили, що від 40 видів бузку, висаджених майже 200 років тому, залишився один найрозповсюдженіший - маленькі квіточки блідо-бузкового кольору. Але аромат його переслідував нас весь шлях додому.
Підводячи підсумки, усі дружно вирішили, що такі поїздки дуже корисні, цікаві й потрібні. Висловлюємо щиру подяку голові профкому академії В.П. Падалці за фінансову підтримку нашої поїздки.
Поїздка була організована жіночою радою ЗДІА з нагоди дня матері.